Ще одна історія про людину, яка любила Україну до останніх днів свого життя, і бальше – зуміла привити цю любов своїм нащадкам.
Марія Василівна Потикевич-Заболотна – учасниця національно-визвольних змагань, медсестра УПА, політвязень, поетеса, народилася 1 травня у с. Оришківці. Правнуки повстанки навчаються у Чортківській гімназії (Максим Кушнір – 3 гімназійний клас, Матвій Кушнір – 4 початковий клас), а її онука, Кушнір Ю.Ю., вчитель історії у гімназії.
Марія Потикевич народилася в учительській родині. Виховувалася спочатку старшою сестрою Євою, потім — дядьком Онуфрієм та його дружиною Марією, бо батьки передчасно померли. Навчалася в початковій школі с. Оришківці, згодом — у Чортківській гімназії. У 1940 р. втекла з дому до Львова шукати тітку Єву.
Закінчила курси медсестер і під час окупації німцями Львова 1942 року пішла на Волинь в УПА з групою повстанців. У підпіллі Марію називали «Василихою», «Монашкою» або «Марусею».
У березні 1946 року заарештували в потягу, коли їхала зі Львова в Рівне, в вагоні знайшли зброю. Півтора року перебувала у Рівненській, Львівській, Чортківській в’язницях. Уночі 10 серпня 1947 року через увесь Львів босоніж повели на станцію. Повантажили в товарні вагони і повезли до Сибіру. Засудили Марію до 10 років таборів у Комі АРСР і 5 років позбавлення громадянських прав із конфіскацією майна. Відбуває заслання у таборі «Сельськохозяйственный ОЛП № 1.
До виходу на пенсію пані Марія працювала у Чортківській районній лікарні дитячою медсестрою. Очолювала місцеву спілку політв’язнів та репресованих, була активною учасницею Конгресу українських націоналістів, видала кілька поетичних книжок. Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня. Знято заборону переписки з колишніми політв’язнями. Друзі передали збережені вірші та пісні, написані поетесою в таборах Ухти, Воркути. Померла Марія Потикевич-Заболотна на 83-му році життя, 29 січня 2007 р., у Чорткові. Поховали учасницю збройної боротьби за Українську державу на Чортківському кладовищі.
