З історії музею

 

Засновниками музею були Гринда Стефанія Онуфріївна, Савка Анна Онуфріївна, Каськів Михайло Володимирович та Шевчук Степан Васильович. Саме під їхнім чітким керівництвом виник цей пізнавальний куточок гімназії.

Каськів М. В.

«Ініціатором створення і відкриття музею була вчителька української мови та літератури Савка Анна Онуфріївна. Нині вона вже перебуває на заслуженому відпочинку. Насамперед, вона організувала багатьох людей-однодумців – вчителів, а також учнів, котрі разом з нею за її ініціативою намагалися зібрати ряд експонатів. Вони думали над тим, як оформити все. Лише після того, як було розроблено інтер’єр кімнати-музею, наш вчитель образотворчого мистецтва, відомий художник Степан Шевчук, вирішив власноручно втілити це в життя. Зокрема, ним було оформлено стенди, на яких розмістили найдавніші експонати-оригінали і деякі копії. Шевчук сам вирізав з липи велику і гарну підставку, яка обрамлює намальований ним із відтиснутої гравюри портрет Маркіяна Шашкевича.

Колишня викладачка початкових класів, а нині покійна, Березовська Кароліна Михайлівна надала в наше розпорядження дуже гарну, історично важливу і цінну лампадку, яка також була поміщена в музеї. Після того, коли кімнату-музей майже повністю оформили,  оргкомітет склав план його відкриття.

На цю подію ми запросили дуже багато людей, серед яких були представники “Просвіти”, обласної і районної організацій, колишні наші вчителі. Було запрошено Тернопільське обласне телебачення. Відкриття музею проходило  як будь-яке інше. Це і розрізання червоної стрічки, і ознайомлення із експонатами музею, виступи Анни Онуфріївни, мій виступ та представників, які цікавилися такою постаттю як Маркіян Шашкевич.
Відкриття було відзняте оператором і режисером телебачення. На другий день випустили програму, в ході перегляду якої всі могли побачити цю процедуру. На превеликий жаль запис нам не передали.
Я хотів би, щоб наш музей мав просторіше приміщення, але на жаль реалізувати цього наша школа не може.
Бажаю музею процвітання і виконувати й надалі функцію покладену на нього: прославляти  ім’я відомого і визначного для України культурного діяча – Маркіяна Шашкевича.»

 

Гринда Стефанія Онуфрівна

Після того  як у 1992-му році школі №1 було повернуто статус гімназії та ім’я великого Галицького просвітителя Маркіяна Шашкевича, прийняли рішення створити меморіальну кімнату-музей о. Маркіяна Шашкевича.

Ініціатором дійства була український філолог, вчителька української мови та літератури – Савка Анна Онуфріївна. Ми зібрали однодумців і почалася клопітка робота. Спочатку було зібрано ряд експонатів про життя і творчість Шашкевича, також почали розробляти інтер’єр приміщення. Художнє оформлення майстерно виконав колишній учитель образотворчого мистецтва, а зараз відомий художник – Шевчук Степан. Він взявся написати портрет Маркіяна Шашкевича, що і зараз займає почесне місце у музеї. Також Шевчук зробив стенди, де були розставленні експонати. На кінець оформлення кімнати – музею  о. Маркіяна Шашкевича було складено план відкриття.

7 грудня 1993 року було офіційне відкриття і освячення музею. На це дійство, ми запросили телебачення, представників, які цікавилися постаттю Шашкевича. Виступали Анна Онуфріївна, директор школи. Екскурсію по музею першими проводили Мокрицька Наталія, Добрін Михайло, Савуляк Олександр і Склярик Наталія.

Спочатку кімнатою-музеєм займалася Савка Ганна Онуфріївна. Зараз її роботу продовжує Горяча Наталія Василівна.

Хочу побажати нашому музею ще більшого розквіту, багато екскурсій і гостей. Надіюся, що він і надалі буде прославляти ім’я великого борця за українське слово і її волю, ім’я Маркіяна Шашкевича.

 

Шевчук Степан

Ну що сказати, це був 1993. На той момент я вже рік працював учителем образотворчого мистецтва у стінах «Рідної школи». Коли вже був частково готовий план оформлення кімнати – музею  о. Маркіяна Шашкевича, я взявся до його реалізації. Ідею наповнення музею ми поїхали шукати в Бережани, в «Дім книги». У ті часи не вистачало всього: деревини, фарби, пензликів та інших матеріалів. Єдине, що ми мали, так це бажання закінчити справу і зробити ще один крок для прославлення імені Будителя українського слова – о. Маркіяна.
Для стендів ми не могли знайти потрібної деревини, тому взяли листи ДВП. Спочатку їх було змащено клеєм і посипано крупою, тільки після цих процедур стенди покрили  фарбою. Центральний портрет Маркіяна – це більше моє бачення його.  Лице писалося із розповідей, картин, а те як він сидить –  вже власний домисел. «Книга» не спроста в руках галицького героя, вона символізує його любов до рідного Слова. А обрамлення для портрету я робив під натхненням від віршів про його дитинство.

Бажаю кімнаті-музею довгих і щасливих літ процвітання. Надіюся, що він поповниться скарбами історії нашої Батьківщини і прославлять ім’я великої людини – Маркіяна Шашкевича.

 

Екскурсоводи також важлива частина кожного музею. Адже саме вони задають настрій, темп і привертають увагу слухачів. В нашому музеї було кілька  поколінь екскурсоводів:

1. Мокрицька Наталія

Добрін Михайло

Фраюк Олеся

Склярик Наталя

 

2. Холоднюк Христина

Росляк Михайло

Строцень Надія

Савуляк Олександр

 

3. Холоднюк Софія

Фраюк Петро

Кравчук Руслан

Ричко Наталія

Ярич Мирослава

 

4. Костецький Назар

Гонтар Оля

Андрунишин Віра

Холоденко Дмитро

Лучків Оля

Слободян Лілія

Жебрацький  Ростислав

 

Ось спогади декількох із них.

Добрін Михайло

«Вже пройшло багато років, як продзвенів для нас останній дзвінок.  Цього часу достатньо, щоб зрозуміти, яку важливу роль відіграла в моєму житті  “Рідна Школа”. Справа не лише в “багажі знань”, на які може покластись будь-який гімназист, а, мені так здається, у відчутті особливої академічної атмосфери, якої так бракує звичайним українським школам з випускниками яких доводилось разом навчатись в університеті. Ось це відчуття приналежності до елітарного клубу “випускників гімназії” не дозволяло скотитись до рівня “ще одного випускника національного університету”.
Спогади про гімназію різні, більш за все, звичайно, запам’ятовуються не уроки, а позакласне дозвілля: відпочинок зі школою у Карпатах, на Чорному морі, перемога нашої команди в районній лізі КВК. Згадую нестандартні уроки Історії Світової Культури, які проводила Віра Іллівна, ми перевдягались в якісь давньоісторичні костюми і розповідали про якесь із див світу – було весело. Дуже допомогло в житті знання англійської мови, не декларативне, як у більшості, а справжнє, без цього в світі зараз нікуди.
Щодо відкриття музею, то дуже хвилювався, бо нам сказали, що приїде телебачення і якісь поважні гості. Анна Онуфріївна забирала мене з уроків і ми проводили всю екскурсію від початку і до кінця разом з іншими екскурсоводами по декілька раз підряд. Дуже переживали через це. Мій виступ був першим, а я був наймолодшим, тому й переживав найбільше. Але відкриття пройшло добре, трохи навіть розчарувався, коли потім дивився сюжет на обласному ТБ – він був дуже стислим. Чи допомогли мені знання про Маркіяна в житті? За професією я програміст, останнім часом через глобалізацію програмні продукти повинні підтримувати багато різних письмових систем, а не лише латину. Це створює додаткові труднощі і викликає нарікання – “та кому потрібна ця кирилиця”. Доводиться розповідати, що якби не діяльність Шашкевича і Руської Трійці, може в нас і не було б власної абетки. Коли люди чують, скільки коштувала Маркіяну оборона українського письма, то всі питання про доцільність кирилиці автоматично знімаються і програмісти беруться до роботи.
Бажаю гімназистам продовжувати існуючі академічні традиції, усвідомлювати свою роль і покликання в сучасному суспільстві, наполегливо йти до успіху.»

 

Савуляк Олександр
            Я, Савуляк Олександр Васильович, навчався в гімназії «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича з 1992 р. до 1998р. Був одним із перших  екскурсоводів у  музеї ім. Маркіяна Шашкевича. Знання які я здобув під час проведення екскурсій допомогли мені краще пізнати історію, культуру та життя  тодішнього суспільства, їх біду та радість, їх побут. Свої знання буду передавати своїм дітям, які обов’язково вчитимуться у гімназії «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича.

 

Холоднюк Софія

«Почну з того, що щаслива, бо закінчувала гімназію. Там провела чудові роки свого життя, з неймовірними людьми і друзями. Гімназія дала багато. Найперше як і кожна школа – різнобічні знання. Ні для кого не стане новиною те, що гімназія забезпечує чудовим знанням англійської. І я – одна з тих, кому пощастило завдячувати цим знанням Плішко М.М. і Роберту Герсту.
Спогадів багато. Кожного дня відбувалось щось нове, як на уроках так і в спілкуванні з однокласниками. Всі ті події формували мене як особистість, вчили долати різні труднощі.
Я закінчую своє навчання в Українському Католицькому Університеті у м. Львові за спеціальністю філософ-богослов. Навчатись тут – сатисфакція! Неймовірне коло творчих, розумних і відкритих людей. Постійно стикаємось з іноземцями. Це одна зі сфер, в успішності якої завдячую саме гімназії. Також працюю в Молодіжній міжконфесійній організації, яку проводять місіонери з США.
Вдячна також гімназії за те, що вона була маленькою. Невелика кількість учнів забезпечує ближчі стосунки між усім колективом школи, творить спільноту.»

 

Кравчук Руслан

«Я, Кравчук Руслан Олександрович, 08.07.1990 року народження, житель м. Чортків, одружений, оперуповноважений сектору кримінальної міліції Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області, в період часу з 1996 -2007 роки навчався в Чортківській гімназії ім. Маркіяна Шашкевича. Моїм класним керівником була Плішко Марія Михайлівна, чудова вчителька та дуже хороша людина, яка допомогла мені поставити цілі в житті та знайти свої цінності. За період навчання «Рідна школа» дали мені надзвичайно глибокі знання, особливо знання з англійської мови, які в подальшому допомогли мені вступити та закінчити з відзнакою Національну академію внутрішніх справ. Окрім знань дана школа допомогла знайти мені хороших та вірних друзів. Роки навчання запам’ятались мені як дні сповненні світлом та щастям.

В період з 9 по 11 клас навчання в гімназії я був екскурсоводом музею о. Маркіяна Шашкевича, який знаходиться в стінах «Рідної школи». Куратором даного музею була Наталія Василівна, яка є прекрасним вчителем та керівником. Період перебування екскурсоводом в музеї допомогли мені подолати страх виступу перед великим загалом людей, що є особливо важливим фактором у подальшій кар’єрі. Також виступи в музеї удосконалили моє ораторське мистецтво. Глибокі знання про життя та творчість Маркіяна Шашкевича надали мені змогу зрозуміти усю важливість боротьби за свободу та незалежність Української держави та нашої мови, що стало для мене фундаментом патріотизму, любові до України.»

 

Ричко Наталія

«Згадуючи шкільні роки, у пам’яті виникають чимало світлих моментів. Пам’ятаю,  як важко було розлучатись з дружнім класом, рідними вчителями і такими надто знайомими стінами гімназії. Покидаючи школу, не могла і подумати, що коли-небудь повернусь сюди, до того ж як вчитель.

Спогади повертаються у 2000 рік, коли  мене посвятили у гімназисти. Відчувала себе такою гордою. Та особливим днем для мене була моя перша екскурсія у музеї Маркіяна Шашкевича. Пам’ятаю слова Горячої Наталі Василівної, коли вона вручала мені і кільком моїм однокласникам чималенький текст «екскурсії по музею» – «Знати на зубок!».

Хвилювання й емоції переповнювали нашу групку «малих екскурсоводів». Численні репетиції і ось настав довгоочікуваний день. Згадую, як стояла перед незнайомою мені аудиторією, що розглядала книги та документи і виразно декламувала «Чи знаєш мила чим твій погляд сяє». Так і пройшли 7 років у кімнаті-музею, де було завжди затишно і цікаво.

Завжди важко залишати те, до чого приріс «корінням». І я прекрасно усвідомлювала, що моє «коріння» приросло до цієї кімнатки-музею, а точніше до пережитих у ній миттєвостей з моїми друзями-однокласниками, відкриваючи гостям гімназії чи самим малим гімназистам «То хто ж такий отой Маркіян Шашкевич, чиїм іменем названа школа».

Стіни чернівецького університету зустріли холодом і сирістю. Тут було все по-іншому –  кожен сам за себе. Згадую, як на першому курсі викладачка з історії України задала зробити проект «Музей рідного краю». Я настільки захопилася цим завданням, що днями і ночами працювала над оздобленням книжечки про музей Шашкевича: малювала, клеїла фото, описувала усе, що пам’ятала. З таким ентузіазмом я отримала відмінно.

Не даремно кажуть: «Події, що трапляться і люди яких зустрічаєш на своєму шляху – невипадкові». Для мене, дні у рідних стінах школи  відіграли важливу роль у житті – тут я вирішила ким і якою хочу бути.»

 

Гонтар Оля

«Після того, як усі здали ЗНО і нарешті зітхнули з полегшенням, мене ще тільки чекало головне випробовування на міцність – творчий конкурс Львівської Академій Мистецтв. І те, і інше мені пощастило здати на досить пристойні бали, тому мене взяли в академію. Отож, тут я і гризу графіт олівця! За пів року перебування у Львові я не раз згадувала свою альма-матер і продовжую згадувати її з любов’ю, втіхою і подякою. Найважливіше, на мою думку, чим мене нагородила школа – це пристрасть до пізнання. Вчителі волею-неволею змушують учнів цікавитися не лише їхніми предметами, а й новинками з усіх сфер життя.»

 

Андрунишин Віра

«Ми не були першими екскурсоводами і не зразу ними стали. Навіть точно не скажу з якого класу ми ними були, з 6 здається. Спочатку здавалося, що треба вчити дуже багато тексту, але було цікаво, особливо, коли приїзджали молодші за нас діти з вчителями і слухали нас. Я досі пам’ятаю вірші, які вчила про Маркіяна Шашкевича, такі маленькі.  Недавно згадувала на уроках історії в університеті.

Хочу побажати вчительському колективу гімназії здоров’я, сил, радості від роботи та злагоди. Дякую за приємні спогади!»

 

Жебрацький  Ростислав

«Життя склалось абсолютно так, як я хотів! Зараз я навчаюсь в національному університеті ”Львівська політехніка”  і  цілком задоволений. На мою думку, головне робити те, що подобається!
Мої спогади – це вчителі! Запевняю, що вони в нас найкращі! І наголошую на тому, що все, що вони кажуть справджується! Насправді, раніше я в це не вірив. Навчання в гімназії дало мені хороший фундамент, на основі якого я зараз маю можливість викрутитись з будь-якої ситуації! А найголовніше те, що в гімназії навчають не лише предметів, а й правил життя.

Бажаю гімназії процвітання, творчих злетів та всього найкращого!»

 

 

Книги про Маркіяна Шашкевича, які зберігаються в музеї

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список шкіл  ім. Маркіяна Шашкевича

• Школи:
• Дулібська НВК “Середня загальноосвітня школа-гімназія” Стрийського району
•  Школа ім. Маркіяна Шашкевича в м. Перемишль Республіки Польща
•  Бродівський педагогічний коледж ім. М. Шашкевича
•  Середня школа ім. М. Шашкевича с. Білий камінь
•  СЗШ I-II ступенів с. Гумнисько Буського району
•  Золочівська ЗОШ I-III ст. №2
•  СЗШ I-III ступенів №34 Галицького району м.Львова
•  СЗШ I-III ступенів с.Новосілки Буського району
•  ЗОШ I ст. с. Нестаничі Радехівського району Львівської області

 Музеї о. Маркіяна Шашкевича

с. Нестаничі Радехівського району Львівської області

с. Деревня Жовківського району 

с. Новосілки Буського району

с. Підлисся в Золочівському районі Львівської області (музей + бронзове погруддя)

Музей  одної книги «Русалка Дністровая» у Львові