Слідкуйте за нами у фейсбуці!

Сторінки з життя о. Маркіяна Шашкевича

 

Споминаймо, браття милі…

Щоби спомин спосіб дав –

Воскресити в новій силі.

Руську славу, руську власть!

У яскравому сузір’ї геніїв української культури свято шануємо славного сина України, Будителя Галицької Русі –  Маркіяна Шашкевича, 195-у річницю від дня народження якого відзначаємо в ці сонячні листопадові дні. Це горде ім’я носить наш навчальний заклад – гімназія, заснована 100 років тому українським просвітницьким товариством “Рідна школа”.

Час переконав нас, що Маркіян Шашкевич – велика людина, адже він у серці виносив скарб “Русалки Дністрової” – першої в Галичині друкованої книжки українською мовою.

Він “рідну матір – мову воскресив і окропив дністровською водою”.

Не марно пронеслося крилате слово Маркіяна і його найперших товаришів – Якова Головацького та Івана Вагилевича. Вони, всьому слов’янству звісна “Руська Трійця”, поклали перший камінь, на якому виросла велична літературна споруда.

Знаменно, що на честь 100-річчя з дня народження поета на Білій Горі у Підлиссю, реліквію з якої ми свято бережемо ось уже 13 років у гімназійному музеї, постав 25-метровий пам’ятний хрест в честь великого попередника і натхненника Івана Франка. Виголосив промову священник Володимир Кольба, який сказав:

“Оця гора з пам’ятником Маркіяна нехай стане посестрою Тарасової могили, й сюди нехай спішить кожний, щоб зачерпнути віри й надії в кращу долю народу. Високо піднесене знам’я хреста най благословить увесь український нарід дійти через хрест до воскресіння”. Тож і ми черпаймо в нього сили духу, твердості дії, щоб воскресити те, що відродило нас як націю, народ, державу.

Маркіянові ювілеї вже віддавна перетворюються у всенародні огляди стану нашої духовності. У 1993 році відзначалася 150 річниця від дня смерті безсмертного Галицького Кобзаря та 100-річчя перезахоронення його тлінних останків на Личаківському цвинтарі у Львові.

Саме в ці ювілейні листопадові дні у нашому навчальному закладі відкрито святиню – кімнату-музей отця Маркіяна Шашкевича. Адже це горде ім’я носить наша гімназія “Рідна школа” з часу її заснування .

Урочисте освячення музею відбулося в день відзначення 125-літнього ювілею Товариства “Просвіта”. В присутності учителів, гімназистів, представників громадськості міста, вчителів, а також гостей: доцента – шашкевичезнавця Тернопільського педінституту п. Осипа Петраша тодішнього редактора журналу “Тернопіль” п. Михайла Ониськіва, завідуючого обласним архівом, співредактора газети “Русалка Дністрова” п. Богдана Хаварівського, працівників обласного телебачення п. Миколи Шота і Василя Балюха. Священик УГКЦ Роман Гончарик освятив наш музей.

У селі Підлиссі Золочівського повіту на Львівщині в родині отця Семена Шашкевича і Єлизавети з родини Авдиковських, 6 листопада 1811р. народився він – майбутній Будитель народний ( маємо свідоцтво про хрещення Маркіяна). Ось таким був дім його діда отця Романа Авдиковського , тут народився поет, тут минуло його дитинство. Проборство знаходилося в казковому місці: садиба потопала в розкішному саду. І до сьогодні шумлять дерева, оспівані в спогадах:

“Шуми, вітре, шуми буйний,

На ліси , на гори,

Мою журну неси думку

На Підлиські двори.

Там спочинеш , моя думко ,

В зеленій соснині;

Журбу збудеш , потішишся

У лихій годині.

Там ти скаже дуб старенький

І єден , і другий,

Як там жив-єм ще маленький

Без журби , без туги.

Там колодязь студененький ,

А дуб воду тягне,

Не так щастя , як той води

Моя душа прагне.

Збереглася знаменита криниця з високим журавлем, де “ дуб воду тягне”, в ній аж гуготіла з глибин кришталева вода, і, видно, бив у ній міцний джерельний струмінь, бо приходили до неї на плебанію парафіяни села, набирали у відра і цебрики холодної до ломоти води, а вона не вичерпувалася.

Осаджена молодими дубами плебанія  тильним віконцем виходила на вузьку смугу соснового бору, а направо від узлісся виднілося село Княже парохія Маркіянового батька – отця Семена.

Ази освіти Маркіян здобув у дяка з Білого Каменя, а десятирічним хлопцем закінчив окружну школу у Золочеві. Для продовження навчання батьки віддають його у львівську Домініканську гімназію. Експонований атестат засвічує успіхи Маркіяна-гімназиста. Разом з ним у цій гімназії навчалися його друзі-однодумці Р. Пасічинський, С. Плешкевич, брати Крушинські (їх сестра Юлія стане дружиною Маркіяна).

Зацікавленість історією рідного краю спонукала учнів гімназії створити “Товариство галицьких старожитностей”, секретарем якого був брат Маркіяна – Антон. Згодом австрійська поліція зацікавиться діяльністю цього товариства, а його члени потраплять під поліційний нагляд.

Продовжував навчання Шашкевич у шестикласній гімназії в Бережанах. Порядки тут були суворі. За будь-який непослух учнів саджали у “карцер”, а відстаючих – на “ослячу лаву”. Навчання велося німецькою і латинською мовами. За кілька слів, сказаних по-українськи, “винного” записували у спеціальну книгу, яку йому вішали на груди.

Шкільні роки залишили у Маркіяновому серці незабутні спогади, а також зародили у волелюбній душі протест проти монархічної сваволі і національної асиміляції українського народу.

1829 р.,  Маркіян Шашкевич почав відвідувати філософські студії Львівського університету і одночасно став слухачем Львівської духовної семінарії – єдиного вищого учбового закладу в Галичині, де дітям різночинної інтелігенції надавалися житло, одяг і харч. Саме в цей час на долю юнака випало немало життєвих труднощів, відбулося перше серйозне випробування його мети – “служити на благо народу, на благо відродження української народної словесності” (Я.Головацький).

На літографії – будинок семінарії початку ХІХ ст. Приміщення, де жили і навчалися семінаристи, були вологі і понурі. Через антисанітарію тут часто спалахували епідемії. Як пригадували сучасники, п’ятеро семінаристів за столом пили з однієї склянки, семеро – умивалися в одній мисці, на чотирьох – видавали одну свічку. Ректорат і куратор семінарії – митрополит, не цуралися доносів, висліджування, ревізій особистих речей вихованців. Серед книг, визнаних небезпечними для “держави і віри”, були твори В.Шекспіра, Ф.Шіллера, В.Скотта, А.Міцкевича. Не дозволялося семінаристам знайомитися навіть з творчими львівськими часописами, на сторінках яких проникли повідомлення про політичне і культурне життя слов’янських народів.

Спрагу знань вгамовував Шашкевич на лекціях в університеті. Тут викладали загальну історію, філософію, генеалогію і старожитності, красні мистецтва і естетику; тут підтримувався дух просвітництва і “студіуму рутеніуму” (так званого “руського інституту” з викладанням українською мовою). Серед студентства знаходили підтримку антимонархічні рухи в європейських країнах. Прогресивна українська і польська молодь входили до складу таємних революційних гуртків “Союз друзів народу”, “Співдружність польського народу”, до товариства любителів слов’янщини та старожитностей.

У романі “Вода з каменю” Роман Іваничук наводить роздуми Шашкевича – питомця духовної семінарії:

“… розвідка письменника Могильницького про руську мову ніби посадила мене на грунт… ми не знаємо, яка наша мова. Ми не завжди зі своїм народом вміємо порозумітися, то де вже тут говорити про те, щоб зрозуміти його життя, і біль, і протест… Ми відгороджені від людей бар’єром і духовним, і мовним”.

З багатьма книгами слов’янських видань, Маркіян, як читач знайомився у закладі Оссолінських, сьогодні академічна наукова бібліотека ім. Василя Стефаника, сьогоднішні працівники її люб’язно зробили для нашого музею ряд копій документів, пов’язаних з періодом навчання, літературної діяльності нашого патрона.

На початку 1830 року Шашкевич був виключений з семінарії з-за такого проступку: раз вийшов з одним питомцем до міста, забарився там і не повернувся своєчасно додому, і духовні власті покарали його так строго.

Для 19-річного юнака материн брат, Захар Авдиковський, дав притулок у закладі для убогих. Маркіян вчив дітей, наймається писарем, щоб прожити, бо батько, розгніваний на сина, зрікся його. Разом з тим наполегливий юнак вивчав слов’янські мови, студією давні хроніки.

1833року Маркіяна Шашкевича поновлено в семінарії, де він закінчив вивчати філософію – двохрічний курс з великими клопотами, одержав право студіювати богословіє за державний кошт.( Ось фотографія його наставників: це єпископ Іван Брюховецький, доктор Іван Ільницький, доктор Бенедикт Левицький.)

Питомець семінарії Шашкевич першим відважився на публічні виступи рідною мовою. Звертаючись до сучасників, він схвильовано пише:

Руська мати нас родила,

Руська мати нас повила,

Руська мати нас любила,

Чом же мова є й не мила?

Чом ся не встидати маєм?

Чом чужую полюбляєм?

В ті 30-ті роки з’явилася стаття польського науковця Йосипа Лозинського “О впровадзеню абецадла польскего до пішьменніцтва рускего”.

Автор та його прихильники намагалися перевести українське письмо на польський алфавіт, так звану латинку.

Маркіян Шашкевич дав сміливу відсіч їм, виступивши з полемічним трактатом “Азбука і абецадло”, книжечка ця була видана 1836 року польською мовою у Перемишлі на кошти, зібрані семінаристами. У нашій експозиції фотокопія її титульної сторінки, у вітрині – передрук з оригіналу, зроблений у Канаді (Вінніпег) видавництвом “Бібліотека Шашкевичіяни” 1969 року. Цей дар отримано через п. Надію Волинець з Бережан від доктора Романа Смика.

Поет і громадянин засвідчував:

Віра серця мого, як Бескид

Твердо постановилась на любови…

Вирвеш ми очі і душу ми вирвеш,

А не возьмеш милости і віри  не возьмеш

Бо руське ми серце та й віра руська.

Яків Головацький згодом писав:

“Коли б галичани в 30-х роках прийняли польське “абецадло”, пропали би руська індивідуальна народність, пропав би руський дух.”

 

З історії музею

 

Засновниками  були Гринда Стефанія Онуфріївна, Савка Анна Онуфріївна, Каськів Михайло Володимирович та Шевчук Степан В. Саме під їхнім чітким керівництвом виник цей пізнавальний куточок гімназії.

Ми поговорили з ними і ось що вони нам розповіли.

Каськів М. В.

«Ініціатором створення і відкриття музею була вчителька української мови та літератури Савка Анна Онуфріївна. Нині вона вже перебуває на заслуженому відпочинку. Насамперед, вона організувала багатьох людей-однодумців – вчителів, а також учнів, котрі разом з нею за її ініціативою намагалися зібрати ряд експонатів. Вони думали над тим, як оформити все. Лише після того, як було розроблено інтер’єр кімнати-музею, наш вчитель образотворчого мистецтва, відомий художник Степан Шевчук, вирішив власноручно втілити це в життя. Зокрема, ним було оформлено стенди, на яких розмістили найдавніші експонати-оригінали і деякі копії. Шевчук сам вирізав з липи велику і гарну підставку, яка обрамлює намальований ним із відтиснутої гравюри портрет Маркіяна Шашкевича.

Колишня викладачка початкових класів, а нині покійна, Березовська Катерина Михайлівна надала в наше розпорядження дуже гарну, історично важливу і цінну лампадку, яка також була поміщена в музеї. Після того, коли кімнату-музей майже повністю оформили,  оргкомітет склав план його відкриття.

На цю подію ми запросили дуже багато людей, серед яких були представники просвіти, обласної і районної організацій, колишні наші вчителі. Було запрошено тернопільське обласне телебачення. Відкриття музею проходило  як будь-якого іншого. Це і розрізання червоної стрічки, і ознайомлення із експонатами музею, виступи Анни Онуфріївни, мій виступ та представників, які цікавилися такою постаттю як Маркіян Шашкевич.
Відкриття було відзняте оператором і режисером телебачення. На другий день випустили програму вході перегляду якої всі могли побачити цю процедуру. На превеликий жаль запис нам не передали.
Я хотів би щоб наш музей мав просторіше приміщення, але нажаль реалізувати цього наша школа не може.
Бажаю музею процвітання і виконувати й надалі функцію покладену на нього: прославляти  ім’я відомого і визначного для України культурного діяча – Маркіяна Шашкевича.»

 

Гринда Стефанія Онуфрівна

Після того, як у 1992-му році школі №1 було повернуто статус гімназії і присвоєно ім’я великого галицького просвітителя Маркіяна Шашкевича, прийняли рішення створити меморіальну кімнату-музей о. Маркіяна Шашкевича.

Ініціатором дійства була український філолог, вчителька української мови та літератури – Савка Анна Онуфріївна. Ми зібрали однодумців і почалася клопітка робота. Спочатку було зібрано ряд експонатів про життя і творчість Шашкевича, також почали розробляти інтер’єр приміщення. Художнє оформлення майстерно виконав колишній учитель образотворчого мистецтва, а зараз відомий художник – Шевчук Степан. Він взявся написати портрет Маркіяна Шашкевича, що і зараз займає почесне місце у музеї. Також Шевчук зробив стенди, де були розставленні експонати. На кінець оформлення кімнати – музею імені о. Маркіяна Шашкевича, було складено план відкриття.

7 грудня 1993 року було офіційне відкриття і освячення музею. На це дійство, ми запросили телебачення, представників, які цікавилися постаттю Шашкевича. Виступали Ганна Онуфрієвна, директор школи. Екскурсію по музею першими проводили Мокрицька Наталія, Добрін Михайло, Савуляк Олександр і Склярик Наталія.

Спочатку кімнатою-музеєм займалася Савка Ганна Онуфріївна . Зараз її роботу продовжує Горяча Наталія Василівна.

Хочу побажати нашому музею ще більшого розквіту, багато екскурсій і гостей. Надіюся, що він і надалі буде прославляти ім’я великого борця за українське слово і її волю, ім’я Маркіяна Шашкевича.

 

Шевчук Степан

Ну що сказати, це був 1993. На той момент я вже рік працював учителем образотворчого мистецтва у стінах «Рідної школи». Коли вже був частково готовий план оформлення кімнати – музею  о. Маркіяна Шашкевича, я взявся до його реалізації. Ідею наповнення музею ми поїхали шукати в Бережани, в «Дім книги». У ті часи не вистачало всього: деревини, фарби, пензликів та інших матеріалів. Єдине, що ми мали, так це бажання закінчити справу і зробити ще один крок для прославлення імені Будителя українського слова – о. Маркіяна.
Для стендів ми не могли знайти потрібної деревини, тому взяли листи ДВП. Спочатку їх було змащено клеєм і посипано крупою, тільки після цих процедур стенди покрили  фарбою. Центральний портрет Маркіяна – це більше моє бачення його.  Лице писалося із розповідей, картин, а те як він сидить –  вже власний домисел. «Книга» не спроста в руках галицького героя, вона символізує його любов до рідного Слова. А обрамлення для портрету я робив під натхненням від віршів про його дитинство.

Бажаю кімнаті-музею довгих і щасливих літ процвітання. Надіюся, що він поповниться скарбами історії нашої Батьківщини і прославлять ім’я великої людини – Маркіяна Шашкевича.

 

Екскурсоводи також важлива частина кожного музею. Адже саме вони задають настрій, темп і привертають увагу слухачів. В нашому музеї було кілька  поколінь екскурсоводів:

1. Мокрицька Наталія

Добрін Михайло

Фраюк Олеся

Склярик Наталя

 

2. Холоднюк Христина

Росляк Михайло

Строцень Надія

Савуляк Олександр

 

3. Холоднюк Софія

Фраюк Петро

Кравчук Руслан

Ричко Наталія

Ярич Мирослава

 

4. Костецький Назар

Гонтар Оля

Андрунишин Віра

Холоденко Дмитро

Лучків Оля

Слободян Лілія

Жебрацький  Ростислав

 

Ось спогади декількох із них.

Добрін Михайло

«Вже пройшло багато років, як продзвенів для нас останній дзвінок.  Цього часу достатньо, щоб зрозуміти, яку важливу роль відіграла в моєму житті  “Рідна Школа”. Справа не лише в “багажі знань”, на які може покластись будь-який гімназист, а, мені так здається, у відчутті особливої академічної атмосфери, якої так бракує звичайним українським школам з випускниками яких доводилось разом навчатись в університеті. Ось це відчуття приналежності до елітарного клубу “випускників гімназії” не дозволяло скотитись до рівня “ще одного випускника національного університету”.
Спогади про гімназію різні, більш за все, звичайно, запам’ятовуються не уроки, а позакласне дозвілля: відпочинок зі школою у Карпатах, на Чорному морі, перемога нашої команди в районній лізі КВК. Згадую нестандартні уроки Історії Світової Культури, які проводила Віра Іллівна, ми перевдягались в якісь давньоісторичні костюми і розповідали про якесь із див світу – було весело. Дуже допомогло в житті знання англійської мови, не декларативне, як у більшості, а справжнє, без цього в світі зараз нікуди.
Щодо відкриття музею, то дуже хвилювався, бо нам сказали, що приїде телебачення і якісь поважні гості. Анна Онуфріївна забирала мене з уроків і ми проводили всю екскурсію від початку і до кінця разом з іншими екскурсоводами по декілька раз підряд. Дуже переживали через це. Мій виступ був першим, а я був наймолодшим, тому й переживав найбільше. Але відкриття пройшло добре, трохи навіть розчарувався, коли потім дивився сюжет на обласному ТБ – він був дуже стислим. Чи допомогли мені знання про Маркіяна в житті? За професією я програміст, останнім часом через глобалізацію програмні продукти повинні підтримувати багато різних письмових систем, а не лише латину. Це створює додаткові труднощі і викликає нарікання – “та кому потрібна ця кирилиця”. Доводиться розповідати, що якби не діяльність Шашкевича і Руської Трійці, може в нас і не було б власної абетки. Коли люди чують, скільки коштувала Маркіяну оборона українського письма, то всі питання про доцільність кирилиці автоматично знімаються і програмісти беруться до роботи.
Бажаю гімназистам продовжувати існуючі академічні традиції, усвідомлювати свою роль і покликання в сучасному суспільстві, наполегливо йти до успіху.»

 

Савуляк Олександр
            Я, Савуляк Олександр Васильович, навчався в гімназії «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича з 1992 р. до 1998р. Був одним із перших  екскурсоводів у  музеї ім. Маркіяна Шашкевича. Знання які я здобув під час проведення екскурсій допомогли мені краще пізнати історію, культуру та життя  тодішнього суспільства, їх біду та радість, їх побут. Свої знання буду передавати своїм дітям, які обов’язково вчитимуться у гімназії «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича.

 

Холоднюк Софія

«Почну з того, що щаслива, бо закінчувала гімназію. Там провела чудові роки свого життя, з неймовірними людьми і друзями. Гімназія дала багато. Найперше як і кожна школа – різнобічні знання. Ні для кого не стане новиною те, що гімназія забезпечує чудовим знанням англійської. І я – одна з тих, кому пощастило завдячувати цим знанням Плішко М.М. і Роберту Герсту.
Спогадів багато. Кожного дня відбувалось щось нове, як на уроках так і в спілкуванні з однокласниками. Всі ті події формували мене як особистість, вчили долати різні труднощі.
Я закінчую своє навчання в Українському Католицькому Університеті у м. Львові за спеціальністю філософ-богослов. Навчатись тут – сатисфакція! Неймовірне коло творчих, розумних і відкритих людей. Постійно стикаємось з іноземцями. Це одна зі сфер, в успішності якої завдячую саме гімназії. Також працюю в Молодіжній міжконфесійній організації, яку проводять місіонери з США.
Вдячна також гімназії за те, що вона була маленькою. Невелика кількість учнів забезпечує ближчі стосунки між усім колективом школи, творить спільноту.»

 

Кравчук Руслан

«Я, Кравчук Руслан Олександрович, 08.07.1990 року народження, житель м. Чортків, одружений, оперуповноважений сектору кримінальної міліції Чортківського РВ УМВС України в Тернопільській області, в період часу з 1996 -2007 роки навчався в Чортківській гімназії ім. Маркіяна Шашкевича. Моїм класним керівником була Плішко Марія Михайлівна, чудова вчителька та дуже хороша людина, яка допомогла мені поставити цілі в житті та знайти свої цінності. За період навчання «Рідна школа» дали мені надзвичайно глибокі знання, особливо знання з англійської мови, які в подальшому допомогли мені вступити та закінчити з відзнакою Національну академію внутрішніх справ. Окрім знань дана школа допомогла знайти мені хороших та вірних друзів. Роки навчання запам’ятались мені як дні сповненні світлом та щастям.

В період з 9 по 11 клас навчання в гімназії я був екскурсоводом музею о. Маркіяна Шашкевича, який знаходиться в стінах «Рідної школи». Куратором даного музею була Наталія Василівна, яка є прекрасним вчителем та керівником. Період перебування екскурсоводом в музеї допомогли мені подолати страх виступу перед великим загалом людей, що є особливо важливим фактором у подальшій кар’єрі. Також виступи в музеї удосконалили моє ораторське мистецтво. Глибокі знання про життя та творчість Маркіяна Шашкевича надали мені змогу зрозуміти усю важливість боротьби за свободу та незалежність Української держави та нашої мови, що стало для мене фундаментом патріотизму, любові до України.»

 

Ричко Наталія

«Згадуючи шкільні роки, у пам’яті виникають чимало світлих моментів. Пам’ятаю,  як важко було розлучатись з дружнім класом, рідними вчителями і такими надто знайомими стінами гімназії. Покидаючи школу, не могла і подумати, що коли-небудь повернусь сюди, до того ж як вчитель.

Спогади повертаються у 2000 рік, коли  мене посвятили у гімназисти. Відчувала себе такою гордою. Та особливим днем для мене була моя перша екскурсія у музеї Маркіяна Шашкевича. Пам’ятаю слова Горячої Наталі Василівної, коли вона вручала мені і кільком моїм однокласникам чималенький текст «екскурсії по музею» – «Знати на зубок!».

Хвилювання й емоції переповнювали нашу групку «малих екскурсоводів». Численні репетиції і ось настав довгоочікуваний день. Згадую, як стояла перед незнайомою мені аудиторією, що розглядала книги та документи і виразно декламувала «Чи знаєш мила чим твій погляд сяє». Так і пройшли 7 років у кімнаті-музею, де було завжди затишно і цікаво.

Завжди важко залишати те, до чого приріс «корінням». І я прекрасно усвідомлювала, що моє «коріння» приросло до цієї кімнатки-музею, а точніше до пережитих у ній миттєвостей з моїми друзями-однокласниками, відкриваючи гостям гімназії чи самим малим гімназистам «То хто ж такий отой Маркіян Шашкевич, чиїм іменем названа школа».

Стіни чернівецького університету зустріли холодом і сирістю. Тут було все по-іншому –  кожен сам за себе. Згадую, як на першому курсі викладачка з історії України задала зробити проект «Музей рідного краю». Я настільки захопилася цим завданням, що днями і ночами працювала над оздобленням книжечки про музей Шашкевича: малювала, клеїла фото, описувала усе, що пам’ятала. З таким ентузіазмом я отримала відмінно.

Не даремно кажуть: «Події, що трапляться і люди яких зустрічаєш на своєму шляху – невипадкові». Для мене, дні у рідних стінах школи  відіграли важливу роль у житті – тут я вирішила ким і якою хочу бути.»

 

Гонтар Оля

«Після того, як усі здали ЗНО і нарешті зітхнули з полегшенням, мене ще тільки чекало головне випробовування на міцність – творчий конкурс Львівської Академій Мистецтв. І те, і інше мені пощастило здати на досить пристойні бали, тому мене взяли в академію. Отож, тут я і гризу графіт олівця! За пів року перебування у Львові я не раз згадувала свою альма-матер і продовжую згадувати її з любов’ю, втіхою і подякою. Найважливіше, на мою думку, чим мене нагородила школа – це пристрасть до пізнання. Вчителі волею-неволею змушують учнів цікавитися не лише їхніми предметами, а й новинками з усіх сфер життя.»

 

Андрунишин Віра

«Ми не були першими екскурсоводами і не зразу ними стали. Навіть точно не скажу з якого класу ми ними були, з 6 здається. Спочатку здавалося, що треба вчити дуже багато тексту, але було цікаво, особливо, коли приїзджали молодші за нас діти з вчителями і слухали нас. Я досі пам’ятаю вірші, які вчила про Маркіяна Шашкевича, такі маленькі.  Недавно згадувала на уроках історії в університеті.

Хочу побажати вчительському колективу гімназії здоров’я, сил, радості від роботи та злагоди. Дякую за приємні спогади!»

 

Жебрацький  Ростислав

«Життя склалось абсолютно так, як я хотів! Зараз я навчаюсь в національному університеті ”Львівська політехніка”  і  цілком задоволений. На мою думку, головне робити те, що подобається!
Мої спогади – це вчителі! Запевняю, що вони в нас найкращі! І наголошую на тому, що все, що вони кажуть справджується! Насправді, раніше я в це не вірив. Навчання в гімназії дало мені хороший фундамент, на основі якого я зараз маю можливість викрутитись з будь-якої ситуації! А найголовніше те, що в гімназії навчають не лише предметів, а й правил життя.

Бажаю гімназії процвітання, творчих злетів та всього найкращого!»

 

 

Книги про Маркіяна Шашкевича, які зберігаються в музеї

 

 

 

Список шкіл  ім. Маркіяна Шашкевича

• Школи:
• Дулібська НВК “Середня загальноосвітня школа-гімназія” Стрийського району
•  Школа ім. Маркіяна Шашкевича в м. Перемишль Республіки Польща
•  Бродівський педагогічний коледж ім. М. Шашкевича
•  Середня школа ім. М. Шашкевича с. Білий камінь
•  СЗШ I-II ступенів с. Гумнисько Буського району
•  Золочівська ЗОШ I-III ст. №2
•  СЗШ I-III ступенів №34 Галицького району м.Львова
•  СЗШ I-III ступенів с.Новосілки Буського району
•  ЗОШ I ст. с. Нестаничі Радехівського району Львівської області

 Музеї о. Маркіяна Шашкевича

с. Нестаничі Радехівського району Львівської області

с. Деревня Жовківського району 

с. Новосілки Буського району

с. Підлисся в Золочівському районі Львівської області (музей + бронзове погруддя)

Музей  одної книги «Русалка Дністровая» у Львові

 З досвіду роботи музею